Одна з найвідоміших інтелектуальних суперечок середньовіччя — полеміка між реалістами і номіналістами — традиційно описується як дискусія про універсалії: чи існують загальні поняття самі по собі, чи вони є лише словами, якими люди позначають множину окремих речей. На перший погляд це може здаватися суто метафізичною проблемою, далекою від сучасної науки. Проте якщо перекласти цю суперечку мовою сучасної психології та когнітивної науки, вона постає як дивовижно актуальна дискусія про природу ментальних репрезентацій, категорій і концептів, тобто про те, як людський мозок організовує досвід.
Сучасний психолог рідко використовує слово «універсалія». Натомість він говорить про ментальні репрезентації, концепти, когнітивні схеми або категорії. Коли людина бачить тисячі різних дерев, у її психіці формується узагальнене уявлення — концепт «дерево». Саме це узагальнення і є психологічним відповідником того, що середньовічні філософи називали універсалією. Отже, центральне питання полеміки можна сформулювати по-новому: чи відповідають наші ментальні категорії реальним структурам світу, чи вони є лише інструментами, які мозок створює для зручної обробки інформації?
Якби середньовічний реаліст опинився в лабораторії сучасного когнітивного психолога, він, ймовірно, сказав би, що концепт «дерево» є не просто продуктом мозку, а репрезентацією реальної категорії, яка існує незалежно від конкретної людини. Різні дерева можуть бути високими або низькими, листяними або хвойними, старими або молодими, але всі вони належать до певної об’єктивної категорії «дерево». Ментальна репрезентація лише відображає цю структуру. У сучасній психології така позиція нагадує психологічний есенціалізм — схильність вважати, що за різноманітністю явищ прихована певна сутність, яка робить річ саме тим, чим вона є.
Цей есенціалізм добре відомий експериментальній психології. Діти часто переконані, що тигр, вирощений козами, все одно залишається тигром, бо має внутрішню «тигриність». Люди схильні думати, що біологічні види, соціальні групи або моральні якості мають приховану природу. Реалістична інтуїція глибоко вкорінена в людському мисленні: ми сприймаємо категорії як відкриття, а не як винаходи.
Номіналіст, навпаки, у сучасних термінах був би близьким до когнітивного конструктивізму. Він сказав би, що існують лише окремі дерева, окремі собаки, окремі люди, а концепт «дерево» є результатом узагальнення численних сприйнять. Мозок створює категорії тому, що це дозволяє економити когнітивні ресурси, швидко розпізнавати об’єкти і прогнозувати події. Концепт не відкриває приховану сутність; він є ефективною моделлю, статистичним стисканням досвіду. Те, що ми називаємо «деревом», — це кластер подібних сприйнять, об’єднаних у зручну ментальну репрезентацію.
У такому формулюванні полеміка набуває несподівано сучасного звучання. Реаліст стверджує, що мозок виявляє природні категорії світу. Номіналіст відповідає, що мозок конструює корисні категорії для адаптації до світу. Один говорить про відкриття, інший — про винахід. Один наголошує на відповідності між мисленням і реальністю, інший — на функціональності мислення.







.jpg)











