Проте існує ще одна можлива інтерпретація, яка спирається на метафізику класичної Адвайта-веданти та поняття Махамайї.
Класична Адвайта-веданта виходить із принципового розрізнення між абсолютною та відносною реальністю. Абсолютною реальністю є Брахман, або Атман, — чисте, незмінне буття-свідомість, що не народжується, не змінюється і не залежить від часу. Усе, що належить до світу множинності, часу, причинності та індивідуального досвіду, належить сфері Майї. Саме Майя створює видимість окремих предметів, особистостей і історичних подій, хоча з позиції Абсолюту вони не мають самостійного буття.
У цьому контексті важливо наголосити, що Адвайта-веданта не розглядає Майю як абсолютне ніщо. Вона є відносною реальністю: світ існує для досвіду, але не має остаточного, незалежного статусу. Ілюзія полягає не в тому, що світ зовсім не існує, а в тому, що він помилково сприймається як самодостатній і остаточно реальний.
