Андрый Поцелуйко: Походження життя і таємниця свідомості

 Питання про походження життя та виникнення свідомості на перший погляд здаються дуже схожими. В обох випадках ми намагаємося зрозуміти, як із неживої матерії виникає щось принципово нове. Проте між цими проблемами існує важлива відмінність: для виникнення життя ми принаймні можемо окреслити фізико-хімічний ланцюг можливих пояснень, тоді як походження суб'єктивного досвіду залишається значно загадковішим.

Появу перших реплікативних систем можна розглядати як результат певних властивостей самої матерії. Хімічні елементи здатні утворювати складні молекули, молекули — самоорганізовуватися, деякі з них можуть каталізувати хімічні реакції, а в певних умовах можуть виникати системи, здатні створювати свої копії. Якщо така реплікація супроводжується варіаціями та відбором, з'являється можливість поступового ускладнення систем. Так виникає потенційний міст від простої хімії до еволюції життя.

Звичайно, ми ще не маємо повної картини того, як саме виникло життя на Землі. Проте сама логіка пояснення зрозуміла: ми можемо шукати причини в законах фізики та хімії й поступово будувати ланцюг від простих молекулярних систем до складніших організмів.

Із свідомістю ситуація інша. Ми знаємо, що людський мозок складається з фізичної матерії, що нейрони взаємодіють між собою за допомогою електричних та хімічних сигналів, а певні зміни мозкової активності пов'язані зі змінами нашого досвіду. Ми можемо досліджувати, які ділянки мозку активуються, коли людина бачить колір, відчуває біль, згадує подію або приймає рішення.

Але навіть ідеально детальний опис роботи мозку залишає фундаментальне питання: чому ця фізична діяльність взагалі супроводжується суб'єктивним переживанням?

Можна описати біль як активність певних нейронних мереж, передавання сигналів і реакцію організму. Проте такий опис не пояснює, чому біль відчувається. Чому існує внутрішній досвід — те, що означає бути конкретною істотою, бачити червоний колір, чути музику або відчувати страх? Чому мозок не може просто виконувати всі ці функції без будь-якого суб'єктивного переживання?

Саме тут виникає так звана «важка проблема свідомості». Ми можемо дедалі краще встановлювати зв'язки між станами мозку та станами свідомості, але залишається незрозумілим, чи достатньо такого опису для пояснення самого факту суб'єктивного досвіду.

Можливо, свідомість є властивістю складної організації матерії, так само як певні властивості молекул виникають із взаємодії атомів. Можливо, ключем є спосіб, у який система інтегрує та обробляє інформацію. А можливо, наше сучасне розуміння свідомості ще недостатнє, і для її пояснення знадобиться принципово новий теоретичний підхід.

Тому між походженням життя та походженням свідомості існує цікава асиметрія. У випадку життя ми можемо уявити послідовність: фізика породжує хімію, хімія — самовідтворювані системи, реплікація та відбір — еволюцію, а еволюція — дедалі складніші організми та нервові системи. Але після цього ланцюг ніби обривається: нейрони → складна обробка інформації → суб'єктивний досвід. Саме останній перехід ми поки що не вміємо пояснити.

Це не означає, що свідомість обов'язково є чимось надприродним. Навпаки, вона може виявитися цілком природним явищем, яке одного дня отримає таке ж фундаментальне пояснення, як життя, еволюція або властивості матерії. Проте сьогодні ми ще не знаємо, з яких базових принципів можна вивести сам факт існування внутрішнього досвіду.

Можливо, саме тому проблема свідомості є навіть глибшою за проблему походження життя. У випадку життя ми запитуємо: як матерія стала здатною до самовідтворення й еволюції? У випадку свідомості ми запитуємо: як матерія стала здатною щось переживати? І на друге питання наука поки що не має остаточної відповіді.