Кажуть, що історична «короткозорість», як правило, є наслідком довгих років миру та безпечного побуту. Себто, наслідком суспільної розслабленості. Твердять, нібито війни і глибокі соціальні кризи швидко повертають «колективному зору» чіткість. І що для позитивної зміни історичної оптики громаді необхідне потрясіння. Сигнал «будильника локального апокаліпсису».
Й ось у 2020 році трапилася хороша нагода. Навіть не хороша – ідеальна. Кращого за вірус «будильника» важко придумати. Кращим, можливо, був би астероїд середніх розмірів, метрів так з 200 у діаметрі. Але такі небесні каменюки трапляються раз на тисячі років. А збудники хвороб приходять кожного століття. Бактерії, віруси, мікроскопічні паразити. Програми знищення, з якими не можна домовитися.
Світове мистецтво наповнене історіями про те, як людство зустрічається зі смертельною небезпекою. З чимось таким, що не ведеться на домовленості та компроміси. Наприклад, з «чужими», марсіанами, агресивними кіборгами, зомбаками, реплікантами, розумними комахами й т.п.
У всіх цих історіях «природна» солідарність людської громади врешті-решт перемагає кастовий, расовий, корпоративний та решту різновидів егоїзму. Перемагає, бо ж має очевидний та універсальний фундамент – волю біологічного виду до виживання.
«Короткозорість» в тих історіях виліковується швидко і кардинально. З допомогою героя-рятівника чи без нього. Егоїстичні елементи очікувано зазнають поразки. Громада мобілізується проти ворога, все другорядне відступає перед головним. А потім, після перемоги над абсолютним злом, ті, хто вцілів, солідарно (хоча й трохи накульгуючи) йдуть у майбутнє.
Скидається на те, що тепер усі ці історії віднесли до казково-романтичного департаменту. Бо реальність-2020 їх рішуче перекреслює. Реальне, а не кіношне, людство тижнями і місяцями вдивлялося у те зло, яке прийшло з Уханського базару, відтак махнуло на нього рукою – най ся діє Божа воля – та й пішло займатися своїми справами. Бо ж вірус вірусом, а треба заробляти гроші, платити оренди, відзначати хрестини та гуляти на весіллях.
Мене в усьому цьому цікавить навіть не моральна складова. Тут усе зрозуміло: мораль «людей короткої волі» за визначенням короткозора та ситуативна. Мене цікавить зрима дифузія колективної волі, занепад видової солідарності. Фатальна (у всіх сенсах) відсутність того «центру», звідки мав би транслюватися сигнал про усвідомлення загрози. Адже ми, насправді, й досі не дослідили й не зрозуміли того «чужого», що вільно гуляє нашим світом, забираючи кожного дня десятки тисяч життів.
