Сергій Чаплигін: Нова програма метафізики...

У Фрідріха Шиллера є вірш «Боги Греції», сповнений таким собі декадентським світовідчуттям про «світ богів, який приречений на загибель»:

«Де ти, світлий світ? Повернися, воскресни, 
Дні земного ласкавий розквіт! 
Тільки в небувалому царстві пісні ще 
Живий твій надзвичайний слід. 
Вимерли сумні рівнини, 
Божество не з'явиться очам; 
Ах, від спекотно-життєвої картини 
Тільки тінь залишилася нам».
Саме в ньому вперше зачіпається тема «розчаклування світу».

Найбільш широку популярність цей феномен отримує завдяки працям німецького соціолога та філософа Макса Вебера, який оформив його в окрему концепцію «Entzauberung der Welt».

Під «розчаклуванням світу» став розумітися процес секуляризації  та деміфологізації суспільного життя, який ознаменував поворот в історії європейської думки до раціоналізму і позитивізму в епоху Нового Часу.

Одним з прикладів розчаклування світу можна навести приклад яблука, яке впало на голову Ньютона. Адже в саме в момент у Ньютона  виникла ідея, що субстанція Небес і субстанція Землі - це одна й та ж сама субстанція.  І це був справжній фундаментальний перехід від уявлення про сакральні та матеріальні речі.  Бо до цього все було принципово інакше - Небеса складалися з «духовних» речей, Земля - з «матеріальних». Сенс існування Небес та Землі були різні. І тут, після удару по голові, Ньютон усвідомлює, що субстанція Небес  і субстанція Землі є однією і тією ж – що у небесних тіл, що у земних речей.  Це і є «розчаклуванням світу, його десакралізацією, дезонтологізацією, фундаментальним розривом  в  концептуальному, моральному, психологічному сенсах… 

Ось тут і починає зникати іманентний світ, зі своїм буттям (чітко окремим від Буття трансцендентного Бога) і з’являється  абсолютно нове  явище, яке отримує назву «реальності» - тобто  те, що залишається у людини після того, як відбулося зникнення повноцінного виміру Буття. Спочатку цей вимір опинився на периферії, як невиразний спогад про трансцендентного Бога та акт творіння, а потім просто як  свмостійне існування, без додаткових визначень і пояснень.

Ось в цьому і полягає проблема - втрата сакральності  зробило навколишній світ «об’єктивною реальністю», набором «речей», усвідомлених як об'єкти (в сенсі латини «res» - «річ». Тому, «реальність» - це те, що робить річ річчю). Де замість багатовимірного ієрархічного Всесвіту ми отримали протяжне полотно (простір) об'єктів. Тому «реальність» - це не синонім Буття, це його антонім. «Реальність» - те, що залишається після «видалення» Буття.

І, головне,  «реальність» -  це теж аж ніяк не щось само собою зрозуміле, а штучний міфологічний конструкт, який має свою історію походження та прив'язаний до цілком конкретного контексту, а саме - раціоналістичного сцієнтизму.

Що і потрібно подолати. Через нове «зачарування світу».

Це і є завданням нової метафізики.

"Мир идей" - это радуга на водопаде Материи

Как писал Шопенгауэр, "Мир идей" - это радуга на водопаде Материи.

Позиция объективного идеализма

Возьмем такие феномены как "заряд", "поле", "пространство", "время" - они вполне реальны, как и "волновая функция". Но их реальность доступна нам только в форме Представления. Более точно - их реальность заключена в их потенциальности.

За словом Бог скрывается вполне реальный объект, если мы говорим о теологии. Позитивные науки потому и позитивны, что не могут и даже не хотят искать "изнанку" Представления, т. е. Волю.

В философии Шопенгауэра самыми первичными и фундаментальными формами в Представлениии являются ИДЕИ. Весь объективный идеализм построен на платоновских эйдосах, которые сегодня принято называть СИСТЕМА.

Система - это продукт нашего абстрагирования. Но что первично - система или элемент системы?

В онтологии ПРОЦЕССА, начиная с Гераклита и кончая Уайтхедом, нет материи и нет сознания, а есть СОБЫТИЯ, т. е. "системы, распределенные во времени", где само Время - это последовательность СОБЫТИЙ. Квантуются именно события, действия. Постоянная Планка - это квант действия.

Для совмещения Общей теории относительности и Квантовой механики многие физики считают необходимым вообще отказаться от пространства и времени. Но без пространства и времени человек не может представить себе ничего, т. е. его Представление сведется к системам уравнений, которые не будут находить никакой ИНТЕРПРЕТАЦИИ.

Эволюция - это ПРОЦЕСС, смысл которого в актуализации некой потенциальности, заложенной в нашем мире. Этот процесс случаен в реализации, но детерменирован в распределении вероятностей.

Генетический код, язык, социум, техника - это все устойчивые системы элементов и связей созданных не путем самосборки из ХАОСА, а на основе ФАКТОРОВ ПОРЯДКА. Вся эволюция, начиная с расширения пространства. это рост энтропии в сочетании с ростом информации.

Рост информации происходит методом отбора наиболее устойчивых систем. Уже сама эта фраза - сплошная абстракция, ибо "информация" и "системы" - это чистый номинализм. Но ведь мы понимаем, что за ними стоит вполне конкретная реальность.

Государство - это реальность, созданная из абстрактной идеи, идеи ПОРЯДКА. Государство - это кибернетическая система. Этнос - это синергия людей, которые продолжают свой род. Государство может возникнуть и исчезнуть в одно мгновение, а этнос надо долго взращивать и его уничтожение связано с ужасными событиями. Государство номинально, этнос реален. Я считаю себя объективным идеалистом. Пока Бог вызывает в людях страх, любовь, чувство гармонии и надежды - он реален.

Самопознание личности необходимо только как негативный момент осознания собственной воли, противоположной миру и воле других людей, но если человек на этом останавливается -  он выпадает из процесса жизни. Это еще Ницше понял, когда провозгласил СМЕРТЬ БОГА. Но Ницше, уйдя за грань " добра и зла", так и не вернулся, оставив нас в замешательстве.

Экзистенциалисты научили нас придумывать себе смысл жизни. Но очевидно, что смысл жизни в самой жизни, а конечность индивидуальной жизни преодолевается жизнью РОДА. Совершенно естественно считать носителем жизни ЭТНОС, а формой бытия в ЭТНОСЕ является ТРАДИЦИЯ.

Национализм исходит из того, что Государство является оптимальной формой организации этноса. Это было верным в эпоху национальных экономик.

Сегодня экономика стала глобальной и власть в ней принадлежит уже не государствам, но иным силам. На языке мифа "МИРОМ ПРАВЯТ ЖИДЫ". И действительно, евреи были той чуждой силой, которая была связана с Капиталом со времен Раннего Среденевековья. ЖИДЫ - это номинальный символ реального ОТЧУЖДЕНИЯ, вызванного глубоким глобальным разделением труда и ресурсов. ЖИДЫ действительно есть, у некоторых есть даже имена и богатства, но всем очевидно, что с уничтожением ЖИДОВ не исчзнет ОТЧУЖДЕНИЕ, хотя оно только номинальная абстракция.

Реализм без номинализма слеп, а номинализм без реализма лишен воли. Это как отделять онтологию от гносеологии или все сводить к гносеологии или к онтологии. Познание самого себя реализуется в действии, а не в говорильне. А вот понять, что и зачем делать можно только послушав умных людей.

(с) Александр Волынский