Дні земного ласкавий розквіт!
Тільки в небувалому царстві пісні ще
Живий твій надзвичайний слід.
Вимерли сумні рівнини,
Божество не з'явиться очам;
Ах, від спекотно-життєвої картини
Тільки тінь залишилася нам».
Саме в ньому вперше зачіпається тема «розчаклування світу».
Найбільш широку популярність цей феномен отримує завдяки працям німецького соціолога та філософа Макса Вебера, який оформив його в окрему концепцію «Entzauberung der Welt».
Під «розчаклуванням світу» став розумітися процес секуляризації та деміфологізації суспільного життя, який ознаменував поворот в історії європейської думки до раціоналізму і позитивізму в епоху Нового Часу.
Одним з прикладів розчаклування світу можна навести приклад яблука, яке впало на голову Ньютона. Адже в саме в момент у Ньютона виникла ідея, що субстанція Небес і субстанція Землі - це одна й та ж сама субстанція. І це був справжній фундаментальний перехід від уявлення про сакральні та матеріальні речі. Бо до цього все було принципово інакше - Небеса складалися з «духовних» речей, Земля - з «матеріальних». Сенс існування Небес та Землі були різні. І тут, після удару по голові, Ньютон усвідомлює, що субстанція Небес і субстанція Землі є однією і тією ж – що у небесних тіл, що у земних речей. Це і є «розчаклуванням світу, його десакралізацією, дезонтологізацією, фундаментальним розривом в концептуальному, моральному, психологічному сенсах…
Ось тут і починає зникати іманентний світ, зі своїм буттям (чітко окремим від Буття трансцендентного Бога) і з’являється абсолютно нове явище, яке отримує назву «реальності» - тобто те, що залишається у людини після того, як відбулося зникнення повноцінного виміру Буття. Спочатку цей вимір опинився на периферії, як невиразний спогад про трансцендентного Бога та акт творіння, а потім просто як свмостійне існування, без додаткових визначень і пояснень.
Ось в цьому і полягає проблема - втрата сакральності зробило навколишній світ «об’єктивною реальністю», набором «речей», усвідомлених як об'єкти (в сенсі латини «res» - «річ». Тому, «реальність» - це те, що робить річ річчю). Де замість багатовимірного ієрархічного Всесвіту ми отримали протяжне полотно (простір) об'єктів. Тому «реальність» - це не синонім Буття, це його антонім. «Реальність» - те, що залишається після «видалення» Буття.
І, головне, «реальність» - це теж аж ніяк не щось само собою зрозуміле, а штучний міфологічний конструкт, який має свою історію походження та прив'язаний до цілком конкретного контексту, а саме - раціоналістичного сцієнтизму.
Що і потрібно подолати. Через нове «зачарування світу».
Це і є завданням нової метафізики.
Комментариев нет:
Отправить комментарий