George V. Pinchuk: Про коронавірус та синдром Даннінга-Крюгера

Картина Романа Бончука 

Як ви вже, мабуть, знаєте, президент США і його дружина виявилися позитивними у тесті на вірус SARS-CoV-2. Ще раніше позитивною виявилася одна з високопоставлених адміністраторів-помічниць президента. Кількість позитивних осіб у США перевищила сім з половиною мільйонів, а кількість померлих з лабораторним підтвердженням наявності вірусу сягає майже 213 тисяч (на другому місці Бразилія, 144 з половиною тисячі; на третьому Індія - 99 800). Тільки за два останні дні у нас зареєстровано 10,5 тисяч нових випадків наявності вірусу, і 209 нових смертей. Іншими словами, ситуація з коронавірусною пандемією у США жахлива, незважаючи на те, що ми маємо надзвичайно потужне медичне обладнання, кілька всесвітньо відомих фірм, які виробляють матеріали для тестів і антивірусні препарати, і величезну армію прекрасних фахівців - вірусологів, епідеміологів, лікарів і медсестер.

Що ж таке? Чому справи такі погані?

Я думаю, перш за все через дурне, перекручене, якесь інфантильне розуміння "свободи." По-друге, через слабкість політичної волі керівництва на всіх рівнях, через популізм і некомпетентність (наш президент ледве-ледве вміє читати і визнає, що книжок він не читав ніколи, тому що вони довгі). По-третє - хоча це характерно не тільки для США - якийсь божевільний спалах захворюваності на синдром Даннінга-Крюгера, коли людина без жодної підстави раптом приходить до висновку, що вона знає фізику не гірше за фізиків, філософію не гірше за філософів, конструювання літаків не гірше за конструкторів, і інтерпретацію результатів імунологічних чи молекулярно-біологічних тестів не гірше за імунологів чи молекулярних біологів. Цікаво, що пацієнти з синдромом Даннінга-Крюгера можуть мати дуже високо розвинений інтелект і бути докторами наук. Це дивна, загадкова хвороба, і її часто пояснюють появою і розквітом соціальних мереж типу Твіттера і Фейсбук.

В результаті наші йолопи скупчувалися в парках і на пляжах, сиділи без масок у ресторанах і кафе, демонстративно не вдягали масок у невеличких приміщеннях з не особливо хорошою вентиляцією, як-от у крамницях, convenience stores (а іноді ще й плювали, фізично, слиною, в обличчя співробітників цих крамниць, коли ті просили їх одягнути маску), збиралися на спеціальні "Ковід-вечірки," де без ніяких масок випивали, обнімалися і танцювали тощо.

Мене особливо бісить, коли наші люди, американці, кажуть, "якби та маска мене захищала, я б її носив, але ж вона не захищає - я це точно знаю, читав на Інтернеті," або як наш президент під час дебатів з Джо Байденом, "я завжди маю маску в кишені і одягаю її, коли МЕНІ це потрібно." Бісові придурки, моральні покручі! Чи ви серйозно не бачите нікого на білому світі, окрім вашої власної особи? Ви ніколи не второпаєте, що треба захищати ІНШИХ ЛЮДЕЙ від вас, тому що ви можете бути інфіковані і розповсюджувати вірус, не знаючи того? Та де там. Є тїки Я, коханий.

Люди, в тому числі і ті, хто має медичну освіту і працює як лікар-клініцист, повторюють кілька байок, які не мають елементарного сенсу. Ось кілька з них:

Пневмония делает дыры в сердце

Бактерии-возбудители пневмонии проникают по кровеносным сосудам в сердце и повреждают сердечную мышцу, что может стать причиной аритмии и сердечной недостаточности.

Пневмония часто сопровождается проблемами с сердцем, и чем старше человек, тем они серьёзнее: четвёртая часть летальных случаев от пневмонии происходит вследствие сопутствующей застойной сердечной недостаточности или аритмии. Почему лёгочная инфекция так плохо сказывается на сердце? Ответ, на первый взгляд, очевиден: из-за пневмонии нарушается газообмен, а сердце к недостатку кислорода очень и очень чувствительно. Но это не единственная причина – как выяснили исследователи из Медицинского центра Техасского университета в Сан-Антонио (США), возбудитель пневмонии Streptococcus pneumoniae может вредить сердцу напрямую.

Карлос Орихуэла (Carlos Orihuela) и его коллеги из ряда научных центров США и Европы обнаружили в сердцах мышей, макак резусов и людей повреждения, причинённые пневмонийной бактерией. При пневмонии у мышей в крови заметно увеличивается уровень белка тропонина, который содержится в клетках сердца и который участвует в сокращении сердечной мышцы. Его появление в крови означает, что миокард повреждён. Электрокардиограммы больных мышей указывали на аритмию (хотя проявлялась она у разных животных в разной степени), так что повод присмотреться к сердцу животных, болевших пневмонией, действительно был. В статье в PLOS Pathogens авторы работы описывают крохотные отверстия, которые удалось обнаружить в тканях сердца (особенно в желудочках) спустя 30 часов после инфекции. Повреждения эти находились рядом с кровеносными сосудами – очевидно, потому, что бактерии прибывали в сердечную мышцу вместе с кровью.

Вирус, встроившийся в геном наших предков, влияет на работу мозга

Российские ученые показали, что один из 133 эндогенных ретровирусов, встроившихся в наш геном после разделения эволюционных линий человека и шимпанзе, подвергся «молекулярному одомашниванию» и теперь функционирует в качестве регуляторного элемента, управляющего работой гена PRODH в некоторых отделах мозга (в первую очередь в гиппокампе). Ген PRODH участвует в синтезе нейромедиаторов, а его важность для работы мозга подтверждается тем, что мутации в нем влияют на риск развития шизофрении. Ретровирус содержит в себе два участка, к которым прикрепляется регуляторный белок SOX2, что приводит к увеличению активности PRODH в мозге. Вся совокупность полученных данных говорит о том, что данная ретровирусная вставка сыграла какую-то роль в эволюции человеческого мозга.

Вирусы - биооружие древних?

Убивающие хозяина паразиты биооружие древних?

В первоначальном виде чумная бактерия была безвредной, а смертельной стала после того, как оказалась генетически лишенной способности к поступательному движению в жидкой среде и утратила возможность замены одного хозяина другим, А поскольку чумная бактерия не может выживать в почве, то заразиться можно, только получив чумную палочку от какого-то промежуточного ее хозяина. Кроме того, чумные палочки не способны самостоятельно вырабатывать особый белок, который давал бы им возможность проникать внутрь клеток хозяина. Следствием этого является резкое повышение смертоносности бактерий, что подтверждает достаточно простой эксперимент. У "близкой родственницы» чумной палочки - бактерии, являющейся возбудителем псевдотуберкулеза - удалили гены, ответственные за выработку того самого особого белка, и после этого ее смертоносность увеличилась в тысячу раз при оральном введении и в десять тысяч раз(!) при использовании инъекций.