Краулі мав необережність дебютувати фантастичним романом "Глибина" (1975) - це "Гра престолів", стиснута до двохсот сторінок і, що важливо, повністю закінчена. Після меланхолійної постапокаліптики "Машинне літо" (1979) один критик написав: "Краулі може стати Бредбері 80-х" - але він таки став Джоном Краулі: його наступна книга, "Маленьке, велике" (1981) - не просто найкращий американський фентезійний роман; це взагалі один із найкращих романів останніх десятиліть. "Фентезі", власне, не дуже точне визначення: книгу написано на помежів'ї з магічним реалізмом, і найближчий аналог - це "Сто років самотності", якби їх переписав Набоков. Краулі побудував роман на образах британського фольклору, Шекспіра, Кітса, Керролла - і при цьому зробив чарівним і магічним повсякденне життя, від сніданків до ковзанок, від поїздки в метро до перегляду мильних опер. "Маленьке, велике" не раз, починаючи з першого видання, пробували позиціонувати як мейнстрим, але марно, й роман так і залишився "культовим", тобто таким, про який ви ніколи не дізнаєтеся, доки вам його не підсуне людина, якій його підсунув хтось іще.
Далі був монументальний чотиритомник - "Египетський цикл" (1987-2007. Not Egypt, but AEgypt!). Краулі терпіти не міг, коли його порівнювали з Еко, але ніде правди діти: "Египет" починається майже з того ж, що й "Маятник Фуко" (історик-невдаха вигадує герметично-конспірологічну теорію), йде зовсім в іншому напрямку, аби наприкінці кружним шляхом прийти до майже тих самих метафізичних висновків. Це дуже довгий, дуже повільний і, зрештою, дуже переконливий текст про... ну, зокрема про те, що, уявляючи інше минуле, ми можемо створити інше майбутнє. Про звільнення з гностичної тюрми, яке приходить, коли ми розуміємо, що двері й не були замкнені.
Останній з ключових романів Краулі - "Ка: Дар Оуклі в руїнах Імру" (2017): історія людства від кельтської Європи до Америки близького майбутнього, показана з точки зору безсмертної ворони. А по суті - це роман про смерть: про те, чим вона є. Дуже рідко романи, які обіцяють сказати, чим є життя і смерть, досягають мети, не перетворюючись на коельйо. Краулі на останній сторінці "Ка" виконує обіцянку.


