Правильне питання звучить не «чи використовувався ШІ?», а «чи працював автор?».
Без автора ШІ лишається лише інструментом. Уявімо, що два столяри мають різні пилки: один з них ручну, інший - електричну. Та жодна з них не може виготовити меблі самостійно, без столяра. Різницю ж можна побачити лише в якості готових меблів. Навіть якщо різниці не буде видно, столяр з електричною пилкою виготовить свої меблі швидше. І він точно не є гіршим майстром від того, який працював ручною пилкою. Тож автор пропонує класифікувати тексти таким чином:
✔️«Генеровано ШІ» - людина вводить запит, ШІ пише, людина публікує без суттєвого редагування. Творчий центр лежить у машині.
✔️«З підтримкою ШІ» - людина керує процесом, використовує ШІ для виконання окремих завдань, творчий центр є спільним.
✔️«З асистуванням ШІ» - людина керує всім творчим процесом, ШІ є одним із багатьох інструментів, творчий центр належить автору. Результат не відрізняється від прози, створеної суто вручну - але тоді це розрізнення вже не має сенсу.
Отже, у першому випадку, де основну частину праці виконує ШІ, якість тексту здебільшого буде низькою для отримання відзнак. У другому випадку, коли людина і ШІ співпрацюють в однаковій мірі, текст все ще лишається посереднім. І лише в третьому випадку, коли левову частку праці виконує людина, літературна якість тексту може конкурувати на ринку.
Тож, як бачимо, боротись з використанням ШІ насправді не має великого сенсу.
Більше того, наше упередження щодо ШІ може навпаки шкодити.
Автор показує це на власному прикладі - він відкрито зазначає, що для створення його книжок (переважно ілюстрації) він використовує ШІ. Здебільшого читацьке суспільство реагує негативно на згадки про ШІ і відмовляється від таких книжок, хоча знання про походження обкладинки ніяк не скасовує чи змінює якість самого тексту. Автор робить висновок, що в таких умовинах приховування згадок про ШІ є раціональним, а прозорість навпаки - ризикованою.












