Андрій Поцілуйко: Хто виграє, якщо бульбашка не лусне?

 Коли на ринку з'являється нова технологія, майже завжди виникають дві протилежні точки зору. Одні переконані, що людство стоїть на порозі нової епохи, інші вважають усе це звичайною фінансовою бульбашкою, яка неодмінно завершиться крахом. Так було із залізницями, автомобілями, інтернетом, мобільним зв'язком. Так само сьогодні відбувається і зі штучним інтелектом.

Однак історія розвитку технологій показує цікаву закономірність. Навіть якщо навколо нової галузі виникає ажіотаж і частина компаній переоцінена, це зовсім не означає, що сама технологія є ілюзією. Найчастіше відбувається інше: переважна більшість гравців не витримує конкуренції, тоді як кілька компаній стають фундаментом нової економіки.

На початку XX століття існували сотні автомобільних виробників. Більшість із них зникла без сліду. Але автомобіль не виявився тимчасовою модою — він змінив світ. Під час інтернет-буму наприкінці 1990-х багато компаній збанкрутували, а біржові індекси пережили болісне падіння. Проте саме з цього середовища виросли Amazon, Google, eBay та інші компанії, які сьогодні визначають цифрову економіку.

Штучний інтелект може пройти подібний шлях. Десятки або навіть сотні стартапів не доживуть до наступного десятиліття. Деякі нинішні лідери також можуть втратити свої позиції. Конкуренція буде надзвичайно жорсткою: одні компанії створюватимуть кращі моделі, інші — дешевшу інфраструктуру, треті — ефективніші бізнес-моделі. Не всі витримають цей марафон.

Водночас дедалі більше ознак свідчить, що провідні компанії вже не лише витрачають кошти інвесторів, а й навчилися заробляти. Якщо бізнес демонструє стрімке зростання виручки, високі прибутки та значні операційні маржі, аргумент про те, що це лише «дорога іграшка без економіки», стає дедалі менш переконливим. Це не означає, що оцінки компаній не можуть бути завищеними або що ринок не переживатиме різких спадів. Але це означає, що за технологією вже стоїть реальна економічна цінність.

Саме тому головне питання сьогодні полягає не в тому, чи виживе штучний інтелект як галузь. Значно важливіше інше: хто стане її головним переможцем? Чи збережуть перевагу нинішні лідери? Чи їх наздоженуть нові гравці? Чи змінить правила гри хтось, кого сьогодні ще майже ніхто не знає?

Можливо, найкраща аналогія — це золота лихоманка. Під час неї тисячі людей вирушали на пошуки золота, але далеко не всі знаходили омріяне багатство. Проте золото існувало насправді. Просто його знаходили одиниці. Натомість стабільно заробляли ті, хто продавав інструменти, обладнання та забезпечував інфраструктуру для старателів.

Штучний інтелект може виявитися саме такою історією. Багато компаній прогорять. Багато інвесторів втратять гроші, зробивши ставку не на тих. Але якщо технологія справді стане основою наступної економічної епохи, кілька переможців створять настільки величезну цінність, що саме вони визначатимуть розвиток світової економіки протягом наступних десятиліть.

Тому справжня дилема полягає не в тому, чи лусне «бульбашка». Вона полягає в тому, чи зможемо ми вчасно зрозуміти, хто саме будує майбутнє, а хто лише користується хвилею тимчасового ажіотажу.