Люди часто скаржаться на нерозуміння одне одного...
Але, можливо, все навпаки: розуміння між нами вдосталь, між нами розлита матерія розуміння, встановлено якийсь базовий, хоч і майже непомітний, резонанс. Сам факт того, що ми, чорні скрині, закриті одна від одної свідомості, здатні «читати по очах», «розуміти з півслова», «відчувати іншого», співпереживати, сміятися з чужих жартів - саме це вже є чимось чудесним. Міракульозним)
А музика! Аудіохвилі, які йдуть від одних, доводять інших до сліз, до зворушення - тобто ворушіння всього всередині. Це часто зустрічі в точках досвіду, який спільний для нас, навіть якщо ми цього не підозрювали
А гумор. Гумор є грою у розуміння, пошук його, розуміння, таємних схованок, бо гумор часто грає на тонких резонансах n-ного рівня. Гумор є найліпшим способом впізнати своїх: hey you, ти з нашого оркестру чи ні?
А читання по обличчях? По емоціях, які висловлюють якісь невидимі рухи очей, особливості погляду, зміни кольорів, мікроскопічні вирази сумʼяття, бажання, страху, сорому, захоплення, смутку - як ми все це відчитуємо? Яким кодом? Яким словником синонімів?
І там, де мова нам незрозуміла, думаю, кожен із нас бував у ситуації, коли ми, не розуміючи ані слова, все ж розуміли те, що нам хотіли сказати.
Тому розуміння вдосталь. Його лиш треба ловити та впізнавати. Воно розлите між нами, в нас, в здебільшого ми його сприймаємо як даність. Як те, що є таким простим, як дихання,
І тільки коли цього дихання раптом бракує, ми розуміємо, що без нього ми не виживемо. Що далі ми не протягнемо...
Комментариев нет:
Отправить комментарий