А. Вересень: Символи і доля
Ці фото зроблені в Києві біля кінотеатру "Росія".
Це дитяча площадка, при чому, як видно з фото, з недешевих - тобто хтось виділив чималий кошт (а значить мав інтерес).
І що ми бачимо:
Дві Потвори в які, в їх пащеки залазять, граючись, діти.Поруч -
символ Вічності: Змій, який кусає свій хвіст.От вам і алхімія у центрі Києва.
Дві Потвори ніби замкнені одна на одну; символічне "пожирання" дітей - г
арна метафора як всіх перетравлює монстр суспільства.А Змій Вічності, тихесенько так, шепоче: "це буде завжди".
Отже, з точки зору сенсу, закладеного в символи,
ця дитяча площадка є метафорою Вічного Пекла (ну Ви же не думаєте, що зубасті потвори населяють Вирій).
Батьки приводять туди діток, ті граються, всім добре.
Але
організований простір, особливо через потужні символи, завжди, в тій чи іншій мірі, зумовлює учасників дійств своїми значеннями.Це ніби
метамодель "божества".
Ніхто нічого не помічає.
Всі "просто" живуть.
Звичайнісінька
Чорна Магія та її Ера у самому розквіті.
* "Когда человек узнает, что движет звёздами, Сфинкс засмеётся и жизнь на Земле иссякнет" (иероглифическая надпись на скале храма Абу-Симбел, Египет, 1260 г. до н.э.),
* "Любовь, что движет солнце и светила" (Данте Алигьери, "Божественная комедия"),
* "Радуйтесь тому, что имена ваши записаны на небесах" (Лука, 10:20);
* "Число душ в Космосе равно числу звезд и распределено по одной на каждой звезде" (Платон, "Тимей", 41е);
* "Буддам несть числа как звёздам в небесах" (Ваджранатха);
* "У каждого в глазах своя звезда" (Хафиз Ширази);
*"- Хотел бы я знать, зачем звёзды светятся... - Наверное, затем, чтобы рано или поздно каждый мог вновь отыскать свою" (Антуан де Сент-Экзюпери, "Маленький принц");
* У каждого человека свои звезды" (Антуан де Сент-Экзюпери, "Маленький принц");
* "Мир состоит из звёзд и из людей" (Эмиль Верхарн);
* "... все звезды подчинены тебе, потому что все они созданы ради тебя, чтобы служить тебе, а не владеть тобой" (преподобный Максим Грек);
* "Я искра в бесконечности светил. Я сделаюсь звездой. Я знаю, кто я есть, куда иду – я знаю" (Хосе Лопес Портильо, «Пирамида Кетцалькоатля»);
* "Зачем рыдать под звездой, которую всё равно не снять с неба? Она совершит начертанный ей путь. А ты совершай свой" (Иван Ефремов, "Таис Афинская").
Комментариев нет:
Отправить комментарий