Манифест Мезоевразии

МАНИФЕСТ МЕЖДУНАРОДНОЙ АССОЦИАЦИИ ЦЕНТРА ВОСТОКА И ЗАПАДА “МЕЗОЕВРАЗИЯ”

Мы, человечество, всего лишь крохотная песчиночка на доброй и сильной длани всемогущего и всемилостивого Творца. Мы невообразимо малы в границах Галактики, Метагалактики и всей Вселенной.

Но именно нам, жителям планеты Земля, Господь даровал наш прекрасный, наполненный живительным светом, Дом, плывущий среди сверкающих россыпей звёзд. И все мы, живущие в нём, в Ответе за него.

Да только не всегда мы помним о том и потому Земля, наша Матушка, очень уж часто проливает горькие слёзы, когда её уродуют, отравляют и остервенело терзают сумасбродные чада. А потом, ужаснувшись делам рук своих, начинают что-то там истерически лепетать про «апокалипсис» и «последние времена», при этом виртуозно жонглируя «священными цитатами». Так взгляните же в заплаканное лицо вашей Матери! Видите ли вы её слёзы? Устыдитесь, жители планеты Земля! Вы обидели вашу Матушку! Покайтесь перед ней и сделайте так, чтобы она НИКОГДА БОЛЬШЕ не печалилась!

Евразия — это всего лишь одна из «комнат» в огромном земном Доме. Однако «комната» эта настолько просторна и светла, что её вполне можно сравнить с высоким и величавым Собором, чей купол упирается в небесный свод. Мы, древние и совсем юные племена, живём в этом чудесном Соборе многие и долгие века. И, как будто, мы должны быть приветливыми соседями и улыбчивыми друзьями. Но нет же, нет! Нередко шум борьбы и крики боли оглашают своды нашего жилища. Ах, как же часто в Доме нашем пахнет отнюдь не душистыми ватрушками, парным молоком или ароматными варениками с вишней, но удушающим дымом и гарью. Может быть хватит, друзья? Не пора ли оглядеться вокруг и понять, ГДЕ мы живём?

Наш Дом — Евразия, наш Дом — планета Земля, наш Дом — вся бескрайняя Вселенная. В песне давно ушедшей эпохи есть такие слова, которые и сегодня не утратили своей актуальности: «Мы дети Галактики, но самое главное — мы дети твои, дорогая Земля». Давайте научимся любить и беречь наш собственный Дом, ибо нам и детям нашим жить в нём! Разве он не удивителен? Внимательно присмотритесь и прислушайтесь к Дому нашему. Что вы видите и слышите? Видите ли вы деревянные узоры сказочных Кижей, расшитые свадебные рушники Украины, святые горы Алтая, снежные вершины Кавказа и раздольные казахские степи? Слышите ли вы, как звонко поют русские, украинские и татарские девчата, как молитвенно звонят колокола Валаама и Киево-Печерской Лавры, как бьются о берег волны студёного Белого Моря и как в пронзительно-синей вышине кричит крылатый батыр-орёл? Всё это — наш Дом, наша Евразия! Как же много ещё сокровищ в Доме нашем!

Что такое Мезоевразия и чем она отличается от Евразии? Идеи Мезоевразии и мезоевразийства имеют вполне земное происхождение, однако давайте взглянем на них с совсем иной стороны. Мезоевразия — это, прежде всего, ПУТЬ СЕРДЦА. Историческое мезоевразийство,  родиной которого является Восточная Европа, обращается к «психологической Европе» и «азиатскому Ренессансу». Оно чутко прислушивается к неспокойному биению сердец Европы и Азии. Мезоевразийство дорожит этими сердцами и бережёт их. Ему ненавистны те, кто хочет «поиграть» ими. И не столь важно, под какими знамёнами или символами они выступают. Гений великого евразийца Льва Гумилёва нарёк таких вот «игроков» АНТИСИСТЕМАМИ, а русский писатель и философ Иван Ефремов описал подобную «игру» в романе «Час Быка» как безумие и безысходность ИНФЕРНО. Мезоевразийцы внимательно изучают такие «игры» и потому отваживаются ступать на территории скорби и страданий, перед которыми меркнут даже кошмарные видения Данте или Брейгеля Адского.

Мезоевразия — это Соборная Евразия Свободных Народов Европы и Азии. Это пробуждающаяся Европа, сбрасывающая с своих изрубцованных плеч погребальный саван кровавых снов минувшего столетия. Это Азия, стонущая от нищеты и истребительных войн, но гордо и грозно заявляющая о себе. Мезоевразия — это ПУТЬ СЕРДЦА, ЛЮБВИ и ПОКАЯНИЯ. Все пути назад, к неразумию ста тысяч лет прошлого, «заказаны». Впереди - в предрассветных огнях - горизонты несравненно больших и разных возможностей воплощения творческого духа мириадов грядущих звёзд-поколений человечества.

И мы стоим на мосту, на переходе, между Прошлым и Будущим именно для свершений нашего Настоящего Здесь и Сейчас!

09.04.2011

—————————————-

Маніфест Міжнародного Центру Сходу і Заходу «Мезоєвразія»

 Ми, людство, лише крихітна піщинка на добрій та сильній долоні всемогутнього і всемилостивого Творця. Ми неймовірно малі в межах Галактики, Метагалактики і всього Всесвіту.
Але саме нам, жителям планети Земля, Господь дарував наш прекрасний, наповнений цілющим світлом, Дім, що пливе серед виблискуючих розсипів зірок. І всі ми, що живуть у ньому, відповальні за нього.
Та тільки не завжди ми пам’ятаємо про це і тому Земля, наша Матір, дуже вже часто проливає гіркі сльози, коли її спотворюють, отруюють і розтерзують навіжені чада. А потім, жахнувшись справ рук своїх, починають щось там істерично белькотіти про «апокаліпсис» і «останні часи», при цьому віртуозно жонглюючи «священними цитатами». То ж погляньте в заплакане обличчя вашої Матері! Чи бачите ви її сльози? Засоромтеся, жителі планети Земля! Ви образили вашу Матір! Покайтеся перед нею і зробіть так, щоб вона ніколи більше не журилася!
Євразія – це лишень одна з «кімнат» у величезному земному Домі. Однак «кімната» ця настільки простора і світла, що її цілком можна порівняти з високим і величним Собором, чий купол впирається в небесний звід. Ми, древні і зовсім юні племена, живемо в цьому чудовому Соборі багато століть.
І, начебто б, ми повинні бути привітними сусідами і усміхненим друзями. Але ж ні, ні! Нерідко шум боротьби і крики болю оголошують склепіння нашого житла. Ох, як часто в Домі нашому пахне зовсім не запашними пампушками, паруючим молоком або ароматними варениками з вишнею, але задушливим димом і гаром. Може вже вистачить, друзі? Чи не час озирнутися навколо і зрозуміти, ДЕ ми живемо?
Наш Дім – Євразія, наш Дім – планета Земля, наш Дім – весь безкрайній Всесвіт. У пісні давно минулої епохи є такі слова, які й сьогодні не втратили своєї актуальності: «Ми діти Галактики, але найголовніше – ми діти твої, дорога Земле».Давайте навчимося любити і берегти наш власний Дім, бо нам і дітям нашим жити в ньому! Хіба він не дивовижний? Уважно придивіться і прислухайтеся до Дому нашого. Що ви бачите і чуєте? Чи бачите ви дерев’яні візерунки казкових Кіжів, розшиті весільні рушники України, святі гори Алтаю, снігові вершини Кавказу і розлогі казахські степи? Чуєте ви, як дзвінко співають російські, українські і татарські дівчата, як молитовно дзвонять у Валаамі та Києво-Печерській Лаврі, як б’ються об берег хвилі студеного Білого Моря і як в пронизливо-синій високості кричить крилатий батир-орел? Все це – наш Дім, наша Євразія! Як же багато ще скарбів в Домі нашому!
Що таке Мезоевразія і чим вона відрізняється від Євразії?
Ідеї ​​Мезоевразіі і мезоевразійства мають цілком земне походження, проте давайте поглянемо на них із зовсім іншої сторони. Мезоевразія – це, перш за все, ШЛЯХ СЕРЦЯ. Історичне мезоевразійство, батьківщиною якого є Східна Європа, звертається до «психологічної Європи» та «азіатського Ренесансу». Воно чуйно прислухається до неспокійного биття сердець Європи та Азії. Мезоевразійство дорожить цими серцями і береже їх. Йому ненависні ті, хто хоче «пограти» ними. І не настільки важливо, під якими прапорами або символами вони виступають. Геній великого євразійця Льва Гумільова назвав таких от «гравців» антисистемами, а російський письменник і філософ Іван Ефремово описав схожу «гру» в романі «Час Бика» як безумство і безвихідь «інферно». Мезоевразійци уважно вивчають такі «ігри» і тому наважуються ступати на території скорботи і страждань, перед якими тьмяніють навіть жахливі видіння пекла Данте чи Брейгеля.
Мезоевразія – це Соборна Євразія Вільних Народів Європи та Азії. Це – Європа, що пробуджується, скидає з своїх зарубцьованих плечей похоронний саван кривавих снів минулого сторіччя. Це – Азія, стогнуча від злиднів і винищувальних воєн, але гордо і грізно заявляюча про себе. Мезоевразія – це ШЛЯХ СЕРЦЯ, ЛЮБОВІ і ПОКАЯННЯ. Всі шляхи назад, до нерозуміння ста тисяч років минулого, «закляті». Попереду – в досвітніх вогнях – горизонти незрівнянно великих і різних можливостей втілення творчого духу міріадів прийдешніх зірок-поколінь людства.
І ми стоїмо на мосту, на переході, між Минулим і Майбутнім саме для звершень нашого Справжнього Тут і Зараз!