Божественна Комедія

Мар’ян Біленький
Божествена комедія.

Проходьте, громадянине Данте, сідайте, закурюйте. Ви, мабуть, вже здогадалися, навіщо ми вас покликали? Так, відносно вашої поемки. Тут нам товариші патріоти передали копію.
Nel mezzo del cammin di nostra vita mi ritrovai per una selva oscura ché la diritta via era smarrita.
Хто вам це дозволив?
Хто вам дозволив так плюндрувати та паплюжити нашу латину? Ви ж з порядної сім’ї.
Дозвольте запитати – що то за суржик? Італійська мова? Porca Madonna! Нема такої мови, вельмишановний пане добродію! Нема і не буде! Бо в нас є наше велике культурне нащаддя – латина. Імперії вже немає, але імперська мова є и буде завжди!
За що боролися та гинули наші славнозвісні батьки та діди? Балакати ви можете як вам завгодно, але писати кожна культура людина зобов’язана латиною. Якшо ми дозволимо кожному писати мовою свого містечка, в нас молодь через якихось 20 років Ювенала не зможе читати. Ви розумієте, куди ви штовхаєте нашу молодь? До безкультурності, розбещеності та хуліганства на мовній основі. Кому потрібні оті ваші дешеві викрутаси? „Італійська”. Тільки щоб ото перед дівчатами викаблучуватися. Ось , мовляв, наша місцева селебріті. Уявіть собі – що то буде, якщо кожен почне своєю місцевою мовою писати? Країна розсиплеться немов хатинка з карт. Солдати не зможуть розуміти один одного, і ми станемо легкою здобиччю турків, що в їх немає таких розумників як ви. Вас же першого у полон візьмуть, зостанетеся прикованим до галер усе життя. Ось до чого ваші поетичні викрутаси приводять. Державна, імперська мова – то важливий фактор консолідації суспільства. А з сепаратизмом ми боролися і будемо. Скажіть відверто – хто вас навчив цьому неподобству? Турки? Євреї?
Чистосердечне визнання полегшить вашу провину. Ось вам папір, перо, пишіть. Чаю, кави? Може, обіда замовити, у нас тут непогано годують. Ну, то я вийду, не буду вам заважати. Що? Не хочете? Ну добре. Я бачу – ви людина здібна, мабуть, хочете, щоб вашу поемку читали, гонорари отримувати. Так пишіть зрозумілою мовою, мовою усього цивілізованого людства! Знаєте, ми ж тут теж не звірі, хоча про нас багато балачок. Я й сам у юності віршики пописував. Давайте по-доброму. Поемки вашої я не бачив. Перепишіть ії людською мовою, приносьте. Ми допоможемо. Місцеві кадри нам необхідні. Отриматиме місячну платню, квартиру, премію. А оригінала спаліть. Хочете пораду? До раю помістіть наших керівників. Поема одразу отримає необхідне соціальне звучання. Про себе я вже не кажу, це як вам ваша совість підкаже. До речі, ми з вами могли б встановити тарифи за зображення абонентів у раю, а їхніх ворогів – у пеклі. Якщо вам потрібен літагент... я візьму 10% … В мене зв’язки …Ми допоможемо… Що? Ні? Ну що ж, тут у нас є листи простих флорентійських робітників та колгоспників, що вимагають полишити вас флорентійськоi прописки та вислати на 101 кілометр шосе Рим - Флоренція за дармоїдство. А поемку вашу я вимушений буду заборонити, як спрямовану супроти безпеки держави. Ех, не ті зараз часи, ви б в мене вже десь на лісоповалі у Альпах перевиховувалися. Послухайте розумної людини, вельмишановний пане добродію. Я ж на отій літературі вже не перший рік сиджу. Років через 20 від вашої поемки і сліду не залишиться. А латина буде завжди.