И сотни тысяч извращенцев, всю жизнь подавлявших свою натуру, ошарашенно посмотрев на свой нательный крестик, заплакали.
А папа продолжил забивать гвозди в крышку гроба безумного извращения: «Гипертрофированное морализаторство, которое отрицает чувства, является неправильной трактовкой христианского послания. Такая мораль нанесла огромный вред, который частично ощущается до сих пор».
Друзья, неужели церковь освобождается от сумасшествия и становится более здравой?
На протяжении тысячелетий христианская церковь осуждала проявление сексуальности в самых различных формах, видя в этом бездуховность и грех. Отсюда происходит целибат христианских монахов и католических священников.
Церковь (католическая и православная) никогда не считала грехом то, что свершается под благодатью Святого Таинства. А им есть и брак. Тем более, что именно в чуственных образах описывается брак верующего с самой цековью ("Песнь песней"). Правда это не относиться к тем, кто дал обет монашества, ведь тем самым они заключают прямой брак с небесами здесь и сейчас. А вот протестанты таинство брака отвергли - и отсюда началась вся эта вакханалия с тотальным осуждением любого полового акта. И уже отсюда оно просачивается через светские законы и светскую литературу в умы католиков и православных.
ОтветитьУдалитьІгор Загребельний
ОтветитьУдалитьСпецифіка висловлювань Папи Франциска + недолугість ЗМІ = сенсація на кожному кроці.
Здавалось би, Папа озвучив очевидні речі. І аж ніяк не новаторські. Скажімо, якби десь так у XIII ст. на якогось чоловіка із Каркасону здійснив наклеп його неприятель, і йому довелося спілкуватися з інквізитором, він міг би сказати на свій захист: "Ні, отче! Я добрий католик: їм м'ясо, полюбляю вино і регулярно кохаюся з дружиною".
Людина може користуватися у цьому житті низкою благ: від банальної їжі до дружби і еротичної любові (єдиного виду соціальних стосунків, який Церква піднесла до рівня Таїнства). Всі ці речі, приносячи нам цьогосвітню приємність, є також певним передсмаком тієї небесної радості, до якої ми покликані: радості спогляднання Бога - абсолютного блага - і досконалого сопричастя одне з одним.
Звісно, благість їжі, естетичного задоволення, сексуальної насолоди тощо жодною мірою не усуває гріховності нерозумного користування цими речами, а також не відміняє цінності аскези (якщо це дійсно аскеза, а не гностично-маніхейське гидування). Одначе у журналістів своя логіка: хайп і відпрацювання запиту на "Папу-реформатора". Хоч останнє - це окрема довга історія.