Сартровске пекло зовсім не схоже на християнське: це банальний готельний номер з бронзовими свічниками на каміні і трьома різнокольоровими диванчиками.
Правда, він все-таки декілька переобладнаний: немає дзеркал, вікон теж немає, двері наглухо закриті ззовні, дзвінок до коридорного не дзвонить, а електричне світло не гаситься ані вдень, ані вночі. Та й неможливо встановити, яки зараз час доби (в потойбічному світі час зупинився).
Герої (Гарсен, Інес та Етель) замкнуті в ньому і поставлені перед необхідністю бути разом. Свідомість кожного з них відкрита свідомості іншого, і кожний готовий заподіяти сусіду біль, щоб забути про власний біль, який їм заподіюють спогади про вчинені злочини, коли змінити вже нічого не можливо.
Так от воно яке, пекло! Ніколи б не подумав... Пам’ятайте: сірка, ґрати, жаровня... Нісенітниця все це. До біса киплячий казан: "Пекло – це Інші".
Комментариев нет:
Отправить комментарий